“Включайся!” Шерил Сендберґ. Фемінні нюанси кар’єри

Фокусуватись в книжках на кар’єрних історіях – професійна деформація, так. Без претензії на “ось найголовніше” – ділюсь тим, що відмітила у “Включайся!” (Lean In в оригіналі) колишньої директорки Google і сьогоднішньої Facebook. Всі ці цитати відгукуються морем реальних прикладів з досвіду, і тому згодна к кожним словом.

І ще: хоч книга написана в основному про жінок і для жінок, як на мене, обрані поради рівнозначно універсальні. Читайте і беріть в роботу. Далі цитати.

Про впевненість в собі

З огляду на те, як швидко все відбувається в сучасному світі, хапатися за можливості нині важливіше, ніж будь-коли. Мало хто з менеджерів має вдосталь часу, щоб вдумливо розглянути кандидатури всіх претендентів на посаду, годі казати про те, аби переконувати найскромніших подати заявки. І дедалі частіше немає когось, хто встановлює чіткі можливості – вони просто виникають, коли людина раптом бере щось пробувати. А потім це стає її постійною роботою. 

Вірджинія Рометі, перша жінка на посаді генерального директора IBM, розповіла, що колись їй запропонували “круту роботу”. Вона занепокоїлась, що не має для неї достатньо досвіду, і сказала рекрутеру, що має подумати. Увечері вона обговорювала пропозицію зі своїм чоловіком, і той зауважив: “Думаєш, хоч один чоловік так зреагував би?”. “Тоді я зрозуміла, що треба бути дуже впевненою, навіть якщо всередині ти дуже критична до того, що знаєш, а що ні. А це, в свою чергу, спонукає тебе ризикнути”

***

За даними внутрішнього звіту Hewlett-Packard, жінки змагаються за вакансію тільки тоді, коли оцінюють власну відповідність зазначеним критеріям як стовідсоткову. Чоловіки наважуються на змагання, коли вважають, що задовольняють 60% вимог. Така різниця створює великою мірою ефект доміно. Варто змінити позицію і замість “Я не готова це робити” пристати на позицію “Я хочу це робити – і навчусь, роблячи”. 

Про те, як звертатись до роботодавця мрії

Приблизно через місяць після того, як я прийшла у Facebook, мені зателефонувала Лорі Ґолер, маркетингова директорка eBay. Ми були трохи знайомі, але вона чітко дала зрозуміти, що це діловий дзвінок, і перейшла до суті. “Я хочу працювати разом з тобою у Facebook, – сказала вона. – Тож вирішила подзвонити і розповісти, що я найкраще вмію та найбільше хочу робити. Потім до мене дійшло, що всі таке розповідають. Тому натомість я запитаю: із чим у тебе найбільша проблема і як я можу її розв’язати?”

У мене щелепа відвисла до колін. За попередні десять років я найняла на роботу тисячі людей, і ніхто не казав нічого бодай віддалено схожого. Зазвичай люди зосереджуються на тому, щоб знайти собі відповідну посаду, припускаючи, що їх вміння стануть у пригоді компанії. Лорі поставила потреби Facebook на перше місце. Це обеззброювало. 

Про вибір роботодавця

Ерик Шмідт (на той час генеральний директор Google) дав мені, певно, найкориснішу кар’єрну пораду з усіх, що я колись чула. Він накрив долонею мою табличку (порівняння потенційних роботодавців і пропозицій) та сказав не бути ідіоткою (і це теж, до речі, непогана порада). А потім прояснив, що у виборі роботи важливий один-єдиний критерій – швидкість зростання. Коли компанії швидко розвиваються,  у них завжди роботи більше, ніж людей, які її виконують. Коли компанії розвиваються повільно чи зупиняються в розвитку, роботи менше, а людей, яким немає чого робити – більше. Починається стагнація, зав’язуються підкилимні ігри, всі застрягають у своєму розвитку. “Коли тобі пропонують місце в космічному кораблі, ти не питаєш, яке це місце. Ти просто заскакуєш на борт”

Про наставництво

Не один рік я підтримувала одну винятково здібну молоду жінку з команди Google, давала поради щоразу, коли їй випадало прийняти важливе рішення. Я ніколи не називала себе її наставницею, проте вклала чимало часу в її розвиток. Тож була неабияк здивована, коли одного дня вона категорично заявила, що в неї “ніколи не було наставника чи когось, хто б про неї дбав”. Я запитала, який сенс вона вкладає в слово “наставник”. Вона пояснила, що наставник – це це людина, з якою вона могла б розмовляти принаймні годину щотижня. Я всміхнулась і подумала: “Це не наставник, це психотерапевт”. 

Про сміливість просити

Не бійтесь просити, нехай навіть це звучить досить відчайдушно. Чимало жінок приймають пропозицію, навіть не намагаючись ще й викроїти час на спілкування з сім’єю. Інші, навпаки, відмовляються, навіть не припускаючи, що можна обговорити можливість щодня доволі рано приходити додому. Але прямота відкриває нові можливості. 

Всяка робота вимагає жертв. Завдання – уникнути марних жертв.